Регулярність тренувань у студентів пов’язана з нижчим ризиком депресії й тривоги

5 хв читання

Зміст статті
  1. Хто брав участь і що вимірювали
  2. Наскільки вищий ризик у тих, хто майже не тренується
  3. Частота важить більше, ніж інтенсивність
  4. Чого це дослідження не доводить
  5. Що з цього можна взяти собі вже зараз
Група студентів різного віку біжить разом парковою алеєю в ранковому світлі
Ілюстрацію створено за допомогою ШІ

Студенти, які займаються фізичними вправами регулярно, через рік рідше мають депресію або тривожний розлад, ніж ті, хто тренується рідко чи не тренується зовсім. До такого результату дійшла команда з Норвегії. З усіх характеристик тренувань найстабільніше з психічним здоров’ям була пов’язана постійність занять, а не їхня важкість чи тривалість. Водночас дослідження показує лише зв’язок і не доводить, що саме спорт уберіг когось від хвороби.

Хто брав участь і що вимірювали

Дані взяли з національного опитування норвезьких студентів SHOT2022. Спершу в ньому взяли участь 53 362 студенти віком від 18 до 35 років. Кожен розповів про свої тренування: як часто займається, наскільки інтенсивно, скільки триває одне заняття і скільки годин активності набирається за тиждень.

Через рік частина учасників, 10 460 студентів, пройшла самостійне діагностичне опитування CIDI 5.0. Це стандартизований інструмент, який за відповідями визначає, чи відповідає стан людини критеріям певного психічного розладу. Поширені психічні розлади дослідники визначили як великий депресивний епізод або генералізований тривожний розлад, тобто стійку надмірну тривогу щодо багатьох буденних речей. Враховували їхні прояви за останні 30 днів або за останні 12 місяців.

Автори аналізували дані окремо для жінок і чоловіків, а також для двох вікових груп: 18–24 і 25–35 років. Вони зробили поправку на соціально-демографічні чинники та на рівень психологічного дистресу на початку спостереження. Психологічний дистрес на початку спостереження вимірювали опитувальником HSCL-25. Ця поправка дає змогу хоча б частково відокремити ситуацію, коли людина мало рухається саме тому, що їй уже погано.

Наскільки вищий ризик у тих, хто майже не тренується

Учасників, які займалися щодня, порівняли з тими, хто тренувався рідко або ніколи. В останніх відносний ризик депресії чи тривожного розладу через рік виявився вищим. У жінок показник становив 1,15, тобто ризик був приблизно на 15 % вищим. У чоловіків він дорівнював 1,33, що означає ризик, вищий приблизно на 33 %.

Ці цифри мають певний розкид. Для жінок 95-відсотковий довірчий інтервал, тобто діапазон, у якому найімовірніше лежить справжнє значення, становить від 1,04 до 1,28. Для чоловіків він ширший: від 1,06 до 1,65. Оцінка для чоловіків менш точна, і реальна різниця може бути як помірною, так і доволі великою.

Абсолютних чисел в анотації немає, а повний текст статті нам недоступний. Ми не знаємо, скільки студентів з кожної групи через рік мали депресію чи тривожний розлад. Тому «на 15 % вищий ризик» не варто читати як «15 зі ста захворіють»: це відносне порівняння двох груп, і без вихідної частоти розладів неможливо сказати, скільки людей стоїть за цією різницею.

Вищий ризик, за даними авторів, мали й студенти, чия активність була нижчою за рекомендовану. Як пише ScienceDaily, йдеться про рекомендацію Всесвітньої організації охорони здоров’я для дорослих: щонайменше 150 хвилин помірної або інтенсивної фізичної активності на тиждень.

Частота важить більше, ніж інтенсивність

Що більше годин на тиждень студенти тренувалися, то рідше в них траплялися ці розлади. Зворотний зв’язок простежувався до приблизно десяти годин на тиждень. У жінок залежність, за даними авторів, була криволінійною, тобто не прямо пропорційною.

Серед усіх показників найстабільніше з психічним здоров’ям через рік була пов’язана саме частота тренувань. Про це пише ScienceDaily, і з цим узгоджується висновок авторів в анотації: постійна залученість у фізичну активність, а не висока інтенсивність чи екстремальні обсяги, може мати особливе значення.

Картина відрізнялася залежно від статі. За даними новини, у жінок із вищим ризиком була пов’язана нижча інтенсивність тренувань, а в чоловіків помітнішим виявився зв’язок із меншою загальною кількістю годин на тиждень. В анотації цих деталей немає, тож сприймати їх варто обережно.

У молодших студентів, 18–24 років, зв’язок здавався дещо сильнішим і чіткіше залежав від кількості активності. Проте формальна статистична перевірка не підтвердила, що вік справді змінює цю залежність. Стверджувати, що молодшим спорт «допомагає більше», дані не дозволяють.

Чого це дослідження не доводить

Головне обмеження автори називають самі: це спостережне дослідження. Воно фіксує, що регулярні тренування і нижчий ризик депресії та тривоги йдуть поруч, але не показує, що одне спричиняє інше. На обидва показники може впливати щось третє, наприклад сон, гроші, навантаження в навчанні чи підтримка близьких. Частину таких чинників автори врахували, але навряд чи всі.

Є й інші застереження:

  • Про свої тренування студенти розповідали самі, а такі відповіді бувають неточними.
  • Діагноз визначали за самостійним опитуванням, а не під час розмови з лікарем чи психологом.
  • Повторне опитування пройшли 10 460 із понад 53 тисяч студентів, тобто приблизно кожен п’ятий. Автори застосували статистичне зважування, але ті, хто не відповів удруге, могли відрізнятися від тих, хто відповів.
  • Учасниками були лише норвезькі студенти 18–35 років. Як ці результати стосуються людей іншого віку, з іншим способом життя чи в інших країнах, з дослідження не випливає.
  • Анотація не дає абсолютних ризиків, тож реальний масштаб різниці оцінити складно.

Поправка на початковий рівень дистресу посилює висновки, але не знімає повністю питання зворотного зв’язку. Людина, у якої симптоми лише починаються і ще не помітні, може поступово кидати спорт. Тоді рідкісні тренування будуть радше наслідком, ніж причиною.

Дослідження фінансували Міністерство освіти й досліджень Норвегії та Міністерство охорони здоров’я Норвегії. За даними новини, жодне з них не брало участі в плануванні роботи, аналізі даних чи підготовці статті.

Що з цього можна взяти собі вже зараз

Автори в коментарі для новини формулюють свій висновок так: «Наші результати показують, що студенти, які регулярно займаються фізичними вправами, мають нижчий ризик розвитку поширених психічних розладів з часом. Ці результати підкреслюють, наскільки важливо зробити фізичну активність доступною і природною частиною студентського життя».

Автори вважають, що постійна залученість у фізичну активність, а не висока інтенсивність чи екстремальні обсяги, може мати особливе значення, і радять підтримувати досяжні та стабільні звички. Орієнтиром може слугувати рекомендація ВООЗ про 150 хвилин помірної чи інтенсивної активності на тиждень.

Фізична активність не замінює лікування. Якщо пригніченість чи тривога тримаються тижнями, заважають навчатися, працювати чи спілкуватися, варто звернутися до лікаря або психолога. Відмовлятися заради тренувань від призначеної терапії не варто.

Джерела

  1. PLoS One: Physical exercise and risk of common mental disorders among higher education students: A national prospective study
  2. ScienceDaily: For better mental health, how often you exercise may matter more than how hard